Мы в телеграм

Последние новости Никополя, Марганца, Покрова. Город Никополь, Марганец, Покров - на NikopolNews. Останні новини Нікополя, Покрова, Марганця. Нікополь, Покров, Марганец - на NikopolNews.

 
   
   
   
   
   
   
    
 
    
  
  
  
  
  
       

З історії Дніпровських плавнів

Дата публикации: 19-11-2020



 Історія виникнення

Утворення плавень відноситься до періоду останнього зледеніння, 20-25 тис. р. тому, коли ще Чорне море було відокремленим басейном та не з'єднувалося з Середземним морем. Рівень його був на 30 чи 40 метрів нижче сучасного. У той час і була вирита величезна улоговина, котру займали плавні, глибиною більш як 100 м.
Дніпровські плавні ділилися на два великих плавневих масиви: «Кінські плавні» (Великий Луг) від міста Запоріжжя до м. Нікополя та Базавлуцькі плавні від м. Нікополя до лиману Великі води, у склад яких і входили Нікопольські плавні. Довжина плавнів більше 100 км, ширина до 25 км, площа понад 1000 км2. Складові гірські породи Дніпровських плавнів – алювіальні (річкові) відклади, що підстилалися кристалічними давніми породами докембрію. Виходи на поверхню кристалічних порід спостерігалися біля Кам’янської переправи та в інших місцях.
Дніпровські плавні являли собою надмірно зволожену терасу долини річки. Під час повені заплава перетворювалася на суцільний водяний простір. Максимум рівня води припадав на кінець квітня і початок травня, мінімум – на вересень і жовтень. Розливаючись навесні, вода затоплювала великі території . З середини травня рівень води, як правило, починав поступово спадати. Роса тут випадає так рясно, що створюється враження ніби недавно пройшов дощ. У зимові місяці великі та малі річки, озера і протоки замерзали, вкриваючись кригою.
За дніпровськими порогами починався той край, котрий в давні часи отримав назву Запорожжя. Дніпро, вирвавшись з поміж каміння розливався по широкій території, котра сягала Чорного моря. Правий берег Дніпра – крутий та високий, лівий – пологий. Водний простір Дніпра був на цьому відрізку засіяний сотнями великих і малих островів. Самі великі із них: Хортиця та Томаківка. За порогами в Дніпро впадала велика кількість рік: з правої сторони – Томаковка, Чортомлик, Базавлук та інші, з лівої – Кінська, Лопатиха та ін. при впаданні в Дніпро ці річки утворювали складну систему протоків та озер, котрі мали загальну назву – Плавні.
«У плавнях, що не протока, то – старовина, що не озеро, то – легенда, що не річка, то – скарб. У запорізьких козаків, наприклад, одна з річок називалася Скарбною. Навіть не одна, а цілих три річки таких було. В їх річищах, коли річки пересихали, запорожці ховали свої скарби. А потім знову набігала вода – і все, немає скарбу, як під замком він, ні звір, ні лихий чоловік до нього не дістане…» - як розповідають народні українські легенди.
Плавні були справжнім чудом природи зі своїм мікрокліматом, чистим повітрям, холодними джерелами, буйною зеленню та блакитними водоймами. Тут царила гармонія і квітло життя рослинного світу.




Рослинний світ

Рослинний світ Великого Лугу складався з дивовижного розмаїття дерев, кущів, трав, водоростей, грибів і лишайників. Із дерев найпоширенішими були верба та осокір. Вони росли по всій долині. Серед осокорів нерідко траплялися велетні по тридцять і більше метрів заввишки. Росли й дуби. Між ними також зустрічалися велетні – довгожителі. Як згадували місцеві мешканці , що як не чотири чоловіка, то й не обхватять дуба. А гілчасті які! Від дощу можна було сховати цілу чумацьку валку. Де-не-де можна було побачити каркаси – дерева з родини в'язових. Стовбури цих дерев такі міцні, що звичайна сокира або пилка об них щербляться. Плавневі ліси частково складалися також з ясеня пенсільванського,в'яза, лозняка. Зрідка зустрічалися дика груша, шовковиця, терен, крушина, біла акація. Дуже багатим Великий Луг був на кущову рослинність. У його товщі, біля озер, лиманів, бакаів і проток, панувала лоза. Вона місцями росла так густо, що утворювала непролазні хащі. Серед плавневої гущавини добре почувала себе ожина.
Широко поширена була в Дніпровських плавнях вільха чорна. Особливо багато її було по берегах Лапинки, Підпільної, Шершавої, Малої Кам'янки та інших річок в районі островів Британа, Вирвана і Сулими. Вони також зустрічалася в усіх заболочених місцях, біля багатьох струмків і джерел, по балках та ярах. У Кінських плавнях росло чимало осик. Окремі невеликі ділянки (в основному на Лівобережжі) займали масиви дуба звичайного. Серед прибережних кущів найчастіше зустрічалися бузина чорна, калина звичайна, глід український.
У XIX – на початку XX століття по сухим і крутих берегах Дніпра, Базавлука, Скарбної, Кам'янки та інших річок зустрічалися цілі зарості терну. Цю колючу рослину можна було зустріти в ярах, балках і на деяких островах Дніпровських плавнів. Завдяки колючим особливостям рослину використовували наші прабабусі як оберіг для людей і худоби від нечистої сили та хвороб, обв’язуючи ворота, двері, вікна будинку гілками тернини. Вважалося, що якщо в четвер перед Трійцею або в Юріїв день увіткнути колючі гілки терну в хліві, це допоможе вберегти худобу від лихого ока.
А яких тільки не було у Великому Лузі трав! Вони живими вінками обступали водойми й не давали їм випаровуватися в літню спеку. Пробратися через ці природні загорожі до чистих плес було не так-то легко. Дехто з недосвідчених мандрівників утрачав серед них орієнтир і довго блукав, поки йому на поміч не приходив хтось із тутешних рибалок, мисливців або лісників.
Вологі місця (особливо на низинних ділянках), мілини, береги річок у Базавлуцьких та Кінських плавнях заростали рогозою та очеретом. У таких місцевостях, а також по берегах боліт, можна було зустріти їжачу голівку просту та їжачу голівку розгалуджену – рослини висотою від 30 до 150 см, з трьохгранними листями та дрібними квітками, зібранними у кулясті голівки. Квіти запилювалися за допомогою вітру. У прибережних заростях Дніпра, річки Лапинки були досить помітні біло-рожеві суцвіття сусака звичайного. Подекуди стебла цієї рослини сягали 1,5 м заввишки. Навесні по берегах плавневих річок жовтіли квіти мати-й-мачухи – відомої лікарської рослини, яку у нашій місцевості часто називали підбілом та кінським копитом (за формою прикореневого листя). З давніх часів місцеві жителі лікувалися за допомогою мати-й-мачухи від нежиті, лихоманки, зубного болю, появи лупи, випадіння волосся, застуди та багатьох інших хвороб.
Очерет – один із найдавніших будівельних матеріалів. В якості покрівельного матеріалу він чудово зарекомендував себе в будь-яких кліматичних умовах. У сучасному будівництві покрівля з очерету широко використовується та надає колорит. Очерет позитивно впливає на якість води, в якій він росте. У воді, що протікає крізь його зарослі, кількість патогенних бактерій (віруси інфекційних хвороб, таких як холера та тиф) знижується вдесятеро від початкового значення, ця властивість очерету обумовлюється тим, що він виробляє антибіотик у воду та ґрунт.
У Базавлуцьких та Кінських плавнях були поширеними рослинами водяний горіх та водяна папороть – сальвінія плаваюча. Одне з місцевих озер влітку майже повністю заростало водяним горіхом, за що і дістало свою назву – Горіхове. Особливо багато водяного горіха було в долині річки Лапинки.
Справжньою прикрасою плавневих водойм були латаття біле та латаття жовте. Перебуваючий на Нікопольщині влітку 1879 року натураліст із Санкт-Петербургу відмічав: „Окремі ділянки місцевих водойм настільки заростають лататтям, що через них у цю пору року навіть важко проїхати на човні. У багатьох куточках плавнів я бачив цю красиву рослину, з ніжно-білими великими квітами та завжди лежачими на воді листями, що своєю формою нагадували серце”. Ще більш поширеним ніж латаття біле у нашій місцевості було латаття жовте. Плоди цих рослин були досить великими, до 10 см. У латаття білого вони ставали зрілими під водою, а у латаття жовтого – над водою. Дозрівши насіння плавало на воді, наче ікра жаб, а потім занурювалося на дно. Воно не втрачало здібності до проростання навіть у мерзлому мулі.
Латаття біле – це незвично красива, корисна і цікава рослина. Спочатку можна помітити, що рослина викидає незвичні бутони, за тим вони з часом перетворюються на гарні білі коронки. На вечір квіти, неначе лягають спати і закриваються, потім поступово опускаються під воду. Вранці можна помітити, як квітка знову з'явилася над водою. Своїми міцними коренями латаття кріпко прикріплена до дна водойми.
Наукова назва білого латаття - німфея (Nymphaea). Кажуть, що свою назву вона отримала в честь німф, що живуть, як і ці рослини у воді.
Росли на зволожених ділянках і півники болотяні. Багаторічна трав’яниста рослина родини півникових, заввишки до 1,5 м. Наукова назва півників означає «веселка». Ростуть вони на болотах, по берегах річок та озер. Кореневище містить глікозиди, дубильні та мінеральні речовини, ефірну олію, органічні кислоти.
Була сила-силенна водоростей, що їх місцевий люд, не розрізняючи за родами й видами, називав жабуринням.
На безлісих площах, зокрема на заплавних луках і по низьких грядах, килимами слалися пирій, горошок, гірчак, м’ята, подорожник, дикий хрін, щавель і дикий часник. То тут, то там красувалися медоноси-буркун і залізняк. Нерідко можна було натрапити у Великому Лузі й на виткі та ліаноподібні рослини, зокрема на хміль і дикий виноград, які любили пустинні місця, прибережні урвища й балки. Подекуди вони так міцно сплітались, що крізь них ні звір, ні людина не могли пролізти.
По багатьох затінених, добре зволожених місцях росли різні гриби. Найбільше було печериці звичайної. Стовбури старих дерев, камені дніпровських забор, окремі ділянки ґрунту (переважно біля бродів і перевозів) покривали зеленуваті, жовто-бурі та інші лишайники.
Ясна річ, буяння великолузької рослинності припадало на весну, літо й ранню осінь. Пізньої осені майже все тьмяніло, жовкло й похмурніло. Залишалися зеленіти тільки деякі трави (зеленими вони були й під снігом). Узимку ж плавні спали, ніби набиралися сили, щоб із настанням тепла й повені знову закрасуватися.



Коли із Дніпра прибувала весняна вода й затопляла лугову долину, на її поверхню піднімалися знесені потоками минулорічні трави, поламані звіром і людьми лози, повалені буреломом старі дерева, інші рослинні залишки. І все це хвилі несли до берега, чому були дуже раді місцеві жителі, сподіваючись на багату заготівлю палива. Таким чином природа сама себе регулярно й старанно очищала та разом із тим дбала про людський добробут.
Наявність у плавнях багатої медоносної рослинності давала змогу для створення пасік у приплавневих районах. Кожне сільске господарство мало свої пасіки. Багаточисельні дані свідчили про те, що збір меду у плавнях у багато разів перевищував збір меду в степу. У плавнях Нікопольського Лісгоспу щороку в середньому знаходилось більше 70 колгоспних пасік, у яких було більш 1000 вуликів. Зараз же збір та якість меду значно знизилися.

Люди і плавні

З давніх часів життя людини було тісно пов'язане з Дніпровськими плавнями. На місцях стоянок первісних людей, що мешкали у часи неоліту, археологами було знайдено кам'яні рибальські гачки та уламки гарпунів, що беззаперечно свідчить про поширення у наших краях рибальства ще в ті далекі часи. У посушливі голодні роки рослинність Дніпровських плавнів рятувала багатьох людей від неминучої загибелі. З кореневищ сусака звичайного робили борошно та пекли хліб. Кореневища нарізали шматками, сушили, мололи і отримували напій (своєрідний замінник кави). У деяких місцях кореневища цієї рослини смажили, як картоплю. Отримували борошно та пекли хліб також з кореневищ очерету звичайного. Водяні горіхи варили у солоній воді, або запікали їх на вогні. У їжу також використовували кореневища латаття жовтого.
А ось так Дніпровські плавні не раз рятували місцеве населення не тільки від голоду, але й від іноземних загарбників… Після окупації гітлерівцями Нікопольщини (17 серпня 1941 року) у Дніпровських плавнях діяли партизанські загони, які очолювали Куцевол П. М., Клочко М.К., Ступак В.Г., Рижиков Ф.Т., Резніченко А. Г. На островах було створено партизанські бази, у віддаленних куточках плавнів переховували поранених бійців Червоної армії та зброю. 9 жовтня 1941 року народні месники здійснили сміливий напад на гітлерівців. Фашисти втратили більше 100 солдатів, багато гвинтівок, 5 ручних кулеметів, 14 автоматів, 2 вогнемети, 2 міномети, 19 пістолетів, велику кількість патронів та інших боєприпасів. У другій половині листопаду 1941 року загарбники були змушені кинути проти діючих у Дніпровських плавнях партизанів цілу дивізію «СС», але окремі групи продовжували чинити опір до кінця лютого 1942 року. Частині народних месників вдалося відійти на північний схід та влитися у партизанські з'єднання у Брянських лісах. А у лютому 1944 року під час запеклих боїв на Нікопольському плацдармі, Дніпровські плавні стали справжньою пасткою для гітлерівців. Приводжу цитату з статті лейтенанта 4-го Українського фронту Толкунова: «Наши гвардейцы загнали часть гитлеровцев в топкие, непроходимые плавни и там, окруженные со всех сторон, они находили свою гибель». («Разгром никопольской группировки», газета «Правда», среда 9 февраля 1944 г., № 34).
Так розповідає про Нікопольські плавні першої половини ХХ ст. нікополець, ветеран війни і праці Федір Архипович Швайко (1908 р.н.): з найвищої місцевості нашого міста (сучасного стадіону «Електрометалург») в гарну погоду можна було побачити величезну територію від Новопавлівки до Олексіївки, зарощу багаторічними лісами, кущами, різнотрав’ям, порізану великою кількістю рік, проток, озер, і яка представляла собою створений щедрою природою чудовий оазис, де процвітав багатий та різноманітний рослинний і тваринний світ. В будь-яку пору року плавні були казковими та прекрасними. Зв'язок міста з плавнями здійснювався за допомогою чотирьох паромів та сотнями човнів, котрими володіли багато нікопольчан. В Новопавлівці працювала паромна переправа котра з'єднувала нікопольчан також з островом Орлова, котрий був розміщений на лівому березі Дніпра. Цей острів мав таку назву тому, що на ньому у давні часи гніздилися орли. Також там розміщувався розкішний міський пляж з чистим піском, щільним піщаним дном, чистою проточною водою, деревами та кущами, котрі в спекотні дні утворювали прохолодну тінь.
Через річки Бакай і Лапинку, де працювали три паромних переправи, можна було потрапити в Лапинські, Сулицькі, Капулівські і Покровські плавні, розміщені на правому березі Дніпра. Тут протікали річки Лапинка, Бистрик, Бакай, озера Шарай, Скарбне, Яма Кота, Вонючка…
Відомі були плавні і своїми городами. Протягом століть в результаті щорічних паводків в плавнях сформувались родючі ґрунти. До революції в плавнях городів майже не було. Після 1917 року складне життя заставило людей освоювати плавневі землі. Сільські ради розприділяли ділянки і нікопольці вирощували на них картоплю, овочі. Врожаї були багатими. Посуха на них не впливала. Вага одного помідора могла бути до 1 кг, викопавши 3-4 кущі, набирали відро великої картоплі. Великі врожаї давала капуста, буряк, морква, квасоля, горох. Городи не охоронялися. Крадіїв, крім зайців, не було. На ринках Нікополя картопля та овочі традиційно були завжди дешевими. Із інших областей картоплю в місто не завозили: плавні забезпечували жителів міста та навколишніх сіл другим хлібом – повністю.
Плавні були хорошим пасовищем для домашніх тварин. Після спаду паводкових вод (в кінці травня) сюди заганяли молодняк великої рогатої худоби, кіз, свиней (господарі мітили своїх свиней). Тварини позбавляли плавні від кірки та плівки, які утворювалися під час паводків і таким чином давали можливість проростати рослинам. Тварини вигулювалися в плавнях до самої осені, добре набирали вагу: харчів та води було вдосталь. Свині окрім трави, корінців, плодів їли ще і рибу. Вони залізали в невеликі озерця, скаламучували воду, а потім із задоволенням ласували рибою, яка вспливала на поверхню води.
Молочних корів пасли пастухи. Вранці і ввечері господарі на човнах та паромах приїздили і доїли своїх корів. Молока було багато, воно мало велику жирність та було ароматним: пахло плавнями. З приходом холодів тварин переправляли через річки додому на «зимові квартири».
У Базавлуцьких плавнях мешканці навколишніх селищ тримали свої пасіки.
Ще у V столітті до Різдва Христового з захопленням описував величезну, вкриту лісами та порізану і омиту протоками Дніпра низину грецький історик Геродот. Це було щось на зразок, писав він, земного раю. Осокори, дуби товсті та гілчасті, верби і лози, шелюги непролазні, терники і груші, а поміж ними – річки і річечки, озера, очерет і осока, острови духмяного різнотрав'я. А разом з тим – Великий Луг був і місцем праці та заробітків запорожців. Пригадайте козацьку пісню «Ой, Січ – мати, ой, Січ – мати, а Великий Луг – батько». Стосовно цієї пісні Андріан Кащенко свого часу писав: «Козаки не випадково називали Великий Луг батьком, себто тим, хто давав їм життя».
Запорозькі козаки, які нагледіли для будівництва своїх Січей територію сучасного Нікопольського району Дніпропетровської області, розуміли, що крім стратегічного і військового значення, крім гарного чорнозему та безлічі звірів і птахів, територію Великого Лугу мала ще одне природне багатство. І це була риба.

Тваринний світ плавнів

Риби. Ще за часів скіфської держави, столиця якої знаходилася навпроти сучасного міста Нікополь, на експорт із південної України йшла величезна кількість риби. Там, де зараз знаходиться село Капулівка, був найбільший порт на Борисфені античного часу. Саме тут відбувалася жвава торгівля між колоністами грецьких полісів та скіфами.
За часів запорозького козацтва після того як на Дніпрі скресала крига, першою з'являлася червона риба, а після неї, першою поміж інших видів, до рибалок потрапляла тарань. Козаки використовували різне рибальське приладдя – неводи, косяки, самолови, сітки. Взимку били ополонки і протягували неводи крізь них.
Спійману червону рибу перш за все патрали, під час патрання, ікру та плавальні міхури відкладали окремо. Жир вирізали шматками, які потім солили і споживали їх із хлібом, немовби шинку.
За свідченнями очевидців 16-го століття, у дніпровських протоках під час нересту риба ішла так щільно, що як устромити у воду списа, то він не хилився, бо його держала жива риб'яча товща.
В Дніпрі та його притоках водились білуга, осетр, севрюга, судак, тарань та ін., а всього близько 60 видів риби. Декотрі особини цих риб, зокрема білуги, досягали шести метрів у довжину. Підняти таку здобич міг тільки гурт рибалок-силачів. Не менші за розміром і вагою траплялися й соми, що ховалися, як правило, у глибоких підводних ямах. Інколи ловилися і велетні-коропи та щуки.
Дуже відомою у цій місцевості рибою був також в'юн – його ловили у річках сорочками, а іноді навіть і голими руками. За записами натуралістів (Кесслера та інших), ще в ХІХ столітті у Дніпрі виловлювали сомів довжиною понад 4 м та вагою 288 кг. Що стосується щук, то у ХХ столітті щуки понад 1,5 м не були рідкисними. У 1910 році одразу двох таких щук впіймали біля Нікополя (151 см та 155 см).
Серед бичків у Дніпрі та інших місцевих річках найбільш поширеними були бичок-кругляк та бичок-бабка.
Плавні були чудовим місцем для нересту риб. Весною на мілині добре прогрівалася вода, кущі та коріння дерев були чудовими гніздами для нересту. Сюди вся риба прямувала відкладати ікру.
Після нереста і зменшення паводкової води наступала сприятлива пора для рибаків. Рибацькі бригади мали власні участки рік, проток, заплав, озер, де вони успішно і круглий рік займалися рибним промислом. Дуже популярним, а також успішним був підлідний вилов риби взимку.
Був випадок, коли величезний сом затягнув під воду та утопив дорослого рибака.
Риба була одним із основних продуктів харчування нікопольчан. Свіжу рибу по доступним цінам купували на березі прямо з баркасів та човнів, а також на ринках та рибних магазинах. У величезних чанах-акваріумах плавала жива риба, продавець на прохання покупця сачком виловлював її і клав на ваги. Були відомі плавневі водойми ще й великою кількістю раків, котрих ловили для продажу, як правило, тільки великих.
В 40-ві роки риби у Дніпрі було вдосталь. Навіть плавати далеко не доводилося. Поблизу міста, у плавнях були місця нересту коропа, ляща, тарані. Найближчий рибколгосп знаходився в селі Капулівка. Вилов риби став достатнім для того, щоб у Нікополі було створено рибзавод, який на багато років став брендом міста. Приїхавши в старовинне місто у відрядження й не привезти копченого ляща, було недопустимо.
Земноводні. Світ земноводних був представлений тритоном гребінчастим, кумкою, ропухою зеленою, ропухою сірою,квакшею, жабою озерною та жабою ставковою. Жаба гостромордазустрічалася спорадично, найчастіше у Кінських плавнях. В період розмноження забарвлення самців цієї жаби ставало яскраво-блакитним, з перламутровим блиском.
Плазуни. Серед плазунів найбільш поширеними були черепаха болотяна та вуж звичайний. У Базавлуцьких та Кінських плавнях їх можна було зустріти майже скрізь — у стоячих або слабопроточних водоймах, болотах, ставках, великих та маленьких озерах, річкових затоках, на вологих місцях серед плавневої рослинності тощо. У Базавлуцьких плавнях, на болотах та по берегах плавневих озер зрідка оселялась маленька (довжина тулуба 7-7,5 см) живородяща ящірка. Вона добре плавала і пірнала, а для схованок використовувала неглибокі нори, які рила сама. Наприкінці липня самка народжувала 5-6 (зрідка до 10) малят, або несла яйця, з яких відразу вилуплювалися малята.
Комахи. Неабияке привілля було у плавнях комахам. Рої ос, джмелів, оводів, сліпнів, хмари мошви, комарів і мух надокучали людям і тваринам. Зустрічалися також шкідливі для людини : малярійний комар, непарний шовкопряд, короїди та ін., деякі з яких залишилися й донині.
Над гладдю плавневих водойм у теплі сонячні дні літало безліч бабок. Серед них були і тендітні красуні (красуня-діва), яких здалеку можна було прийняти за метеликів, і маленькі лютки (лютка-наречена), і добре помітні завдяки жовтому або зеленкувато-жовтому забарвленню голови та грудей дідки (дідок звичайний, дідок жовтоногий), і великі коромисла (коромисло зелене, коромисло синє, коромисло велике). Справжні бабки були представлені бабкою чотириплямистою, бабкою болотяною та бабкою жовтою.
По поверхні води ковзали водомірки, а серед водяної рослинності ховалися водяні скорпіони та ренатри. Тихими літніми вечорами, у сутінках, на воді ставків, озер, річкових затонів лунали короткі булькаючі звуки. Це поверталися до своєї рідної стихії жуки-плавунці – справжні хижаки-ненажери. Дрібні плавунці нападали на великих водяних членистоногих, а великі жуки живилися молюсками, пуголовками, дрібними жабенятами, мальками і навіть дорослими рибками. Безжальними хижаками були і личинки жуків-плавунців.
4.5.Опис природи Дніпровських плавнів Дмитром Яворницьким та Андріаном Кащенком
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. відомостями про флору і фауну Дніпровських плавнів цікавився відомий дослідник історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький. В ті роки їм була записана розповідь 116-річного діда Розсолоди, який народився в 1772 р., був сином запорозького козака і добре пам'ятав природу плавневих лісів. Ось лише декілька невеликих уривків з його розповіді: «Вовки, лисиці, борсуки, дикі кози, чокалки, виднихи, так один за іншим і біжать, так і пластують по степу. Вовків така сила була, що їх кийками били, а з їх шкур чоботи носили і шкірянки робили. Були дикі коні; цілими табунами ходили; по три-чотири так і ходять. А що вже птахів було так, Боже великий, качок, лебедів, дрохов, хохітви, диких гусей, диких голубів, лелек, журавлів, тетерваків, перепелів - так, хо-хо-хо! Стрепетів силками ловили, дрохв волоком тягли, тетерваків, як настане ожеледиця, дрюками били. І що за сила того птаха була!»


Чудові спогади про природу Дніпровських плавнів залишив відомий письменник-натураліст Андріан Кащенко (1858-1922 рр.). У своєму нарисі «Великий Луг» він відмічав: «Вовків і лисиць в мої часи було чимало, зайців же - велика сила. Мені розповідали тутешні люди, що в повені зайці рятувалися на високих місцях і збивались в таку масу, що можна було руками кидати в човни. Про диких кіз я чув від стрільців, нібито вони в 1880-1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я їх не бачив, бо і не шукав: я не був мисливцем і хоч носив з собою по Великому Лугу рушницю, то тільки виключно проти вовків».
А ось якими запам'яталися Дніпровські плавні початку ХХ століття нікопольцю Павлу Коппу: «Тишу порушували лише іноді скрекіт сороки, яка розносить по плавнях пташині новини, заклик одуда, та шелест листя під крилом вітерцю, що налітав. Любив я, сидячи на пеньку, слухати ці звуки та милуватися флотом легкокрилих метеликів і бабок. Тут для нарядів метеликів природа своїх фарб не пошкодувала. Одні крутилися, як виряджені в червоне циганки, інші - ніжно-білі, як одягнені в газ і мережива балерини, треті, - зелені, четверті - яскраво-блакитного кольору, що змагався з блакиттю неаполітанської затоки. Немов повітряні феї цілими днями легко і витончено кружляли тут метелики над травою і квітами».
Птахи. Над усіма земними, лісовими й водяними тваринними істотами Ве¬ликого Лугу мало перевагу птаство. Пернатих, що гніздилися в плав¬нях, важко перелічити за видами,бо тих видів було дуже багато.
На деревах,у кущах і по очеретах селилися зозулі, сороки, ґави, граки, сорокопуди, вивільги, сойки, шпаки, чижі, дятли, щиглики, соловейки, горобці, ремези, дрозди, синиці, стрижі, ластівки, й безліч іншої пташиної дрібноти.
До будівництва Каховського водосховища у Дніпровських плавнях зустрічалось 180 видів птахів. Звичайними болотяними птахами були бугай та бугайчик, які вели нічний спосіб життя та будували гнізда в очеретах, рідше серед кущів. У плавнях річок мешкали чапля сіра, чапля руда, чапля жовта та мала біла чапля.
За згадками натураліста та письменника Андріана Кащенка (1858-1922 рр.): "Баклани та морські чайки водилися й на Дніпрі, й по лиманах". Найбільш розповсюдженими у нашій місцевості були мартини звичайні, які гніздилися цілими колоніями на багаточисельних дніпровських островах.
В середині 30-х років ХХ століття у долині річки Базавлук були відмічені випадки гніздування коровайки. Високо на деревах у глухих, малолюдних місцях Кінських плавнів мостили свої гнізда лелеки чорні. На відміну від них лелеки білі, які мостили гнізда у вигляді хмизу, часто оселялися в селах і навіть в містах, біля людських осель. Гніздо норця великого (пірникози) являло собою справжній витвір архітектурного мистецтва. Його птах влаштовував на воді, у вигляді невеликого плоту, прив’язаного кількома стеблами рогози, очерету або осоки. Траплялося, що житло норця відривалось від водяних рослин та дрейфувало по воді.
Орлани-білохвости, які жили на Нікопольщині, були близькими родичами американських білоголових орланів, але відрізнялися від останніх темнішим забарвленням голови і набагато більшими розмірами. Розмах крил деяких птахів досягав 2,5 метра! Натураліст з Санкт-Петербурга, який побував в 1789 році на Нікопольщині писав: «Білохвіст – гострозорий вартовий місцевих плавнів. Під час атаки він подібний до блискавки, що вбиває відразу наповал, а його крик гучне і страшне розбійницьке клекотіння. Дорослий птах темно-бурого кольору, з світлішою шиєю і головою, білим хвостом, жовтими ногами і дзьобом. У молодняка хвіст і дзьоб темніші, а ноги часто бувають сірими або світло-жовтими. Живуть ці орлани біля води, харчуються рибою і будують гнізда, по розповідях місцевих жителів, значних розмірів».
З розповідей деяких нікопольців, які застали часи плавнів, ці гнізда, дійсно, були дуже великими. Так житель мнашого міста Олександр Носенко згадує: «У Казенних плавнях, які існували ще з царських часів, росли високі старі верби та осокори. Рубати ліс і заготовлювати тут дрова суворо забороняли лісники, що стежили за порядком і зазвичай не пускали сюди людей. У цих місцях у 1950-1952 році мені вдалося побачити орлана-білохвоста і його гніздо. Було мені в той час років 10-12. Гніздо, пам'ятаю, розташовувалося недалеко від берега, метрах в ста, на високому дереві, а діаметром воно було більше метра. Хвіст у цих птахів був білий, голова світла, а на шиї якби «краватка» пов'язана».
В залежності від наявної здобичі та ситуації, білохвіст є хижаком, який здобуває рибу, водно-болотних птахів, ссавців, споживає також падоль. У Середньому Придніпров’ї риба становить близько 80 % його здобичі. З риб найчастіше у раціоні білохвостів на Середньому Дніпрі трапляється лящ, судак та короп. Серед птахів найчастішою здобиччю є крижні.
За запорозького уряду багато водилось пугачів: були вони по всіх байраках, була їх сила по скелях на Дніпрі, а ще більше в Великому Лузі. Говорять, що за рік перед тим, як було зруйновано Запорожжя, пугачі кричали день і ніч. Вони чули козацьку недолю, чули і свою, бо як пішла земля в розділ та стали рубати ліс, то пугачам місця не стало. Про це оспівується у одній із козацьких пісень:
«Ой,не пугай,пугаченьку, В зеленому байраченьку! - Ой,як мені не пугати, Що хочуть байрак вирубати, а мені ніде жити. Ніде мені гнізда звити. Малих діток виглядіти... Та й запугав пугаченько в зеленому байраченьку...»
Найчисленніші популяції у плавнях мали водоплавні, болотяні й лугові птахи: лебеді, сірі гуси, гаги, норці, мартини, крячки, кулики, лелеки (чорногузи), пелікани, журавлі,чайки, та ін. Коли з якоїсь причини (наприклад, після пострілу мисливця) у повітря знімалась хоча б незначна частина цих крилатих створінь, закривалося сонце і захмарювалося небо,а ґелґіт і крик стояв такий,що людям вуха закладало.
«Коли мені вдавалося продертися крізь зарості до озера або протоки, я завжди заставав на воді диких качок, іноді такі великі табуни, що за ними тільки де-не-де виблискувала вода та виглядали білі і жовті квітки водяних лілій» - Андріан Кащенко «Мій Великий Луг»
Як і журавлі, сірі гуси - вісники довгоочікуваної весни. У часи Дніпровських плавнів місцеві жителі пов’язували повернення цих птахів з настанням теплих днів, а їх відліт – зі швидкими холодами і заморозками. І завжди було приємно бачити в блакитному небі зграї гусей, які вишикувалися стрункими шеренгами або трикутниками. Кожну зграю сірих гусей завжди вів досвідчений ватажок. Як і усі пролітні птахи, вони з року в рік летіли одними і тими ж шляхами.
Гніздяться сірі гуски, як правило, в річкових плавнях, а також на великих ставках і озерах. Свої гнізда вони влаштовують в чагарниках очерету або осоки. Сірі гуски є різко вираженими моногамами: самець, який парується з гускою, не розлучається з нею все життя. Самець не бере участі у висиджуванні молодняку, але у вирощуванні і охороні потомства від ворогів його роль дуже велика.
Всі представники цієї родини відчайдушно захищають свою територію від непрошених гостей. Особливо люто вони кидаються на прибульців під час періоду гніздування. Доросла гуска може запросто перебити руку людині і серйозно покалічити собаку.
Ззовні гуска сіра дуже схожа на домашню гуску, а її оперення має сіро-бурий колір. Сірі гуси відносяться до довговічних птахів – деякі особини живуть до 32-35 років.
У часи Дніпровських плавнів сірі гуски гніздилися в Кінських і Базавлукських плавнях. Зараз окремі випадки гніздування гуски сірої відмічені на Нікопольщині в районі річки Базавлук і села Старозаводського.
Ссавці плавнів. Плавні являли собою ідеальне пристанище для тварин степової природнокліматичної зони. З давніх часів тут водилася всяка звірина. Серед лісу й чагарів, серед високих трав привільно жилося оленям, сайгакам, диким козам, вепрам і шакалам. Покинули нашу місцевість вони в другій половині 19 –го століття. Правда, окремі з них затрималися в Лузі до початку минулого століття. Про це довідуємося із розповоді одного з мисливців, який 1916-го року хвалився Андріанові Кащенку, що він недавно бачив диких кіз у лісі біля Лисої гори. Цілими косяками прибігали до Великого Лугу зі степу на водопій і на пашу дикі коні (тарпани). Вони також зникли з нижньодніпрянських просторів в другій половині 19-го століття. Востаннє їх (табунець із шести голів) бачили тут 1866 року. Також у плавнях була сила-силенна інших звірів, а саме: вовків, лисиць, зайців, диких котів, їжаків, горностаїв, куниць, ласок, борсуків, бобрів, видр, пацюків. Переважна більшість із них дожила у своїх схованках аж до затоплення Великого Лугу.
Кількість хутрового звіра у павнях повністю залежала від водного режиму Дніпра. Коли були роки сильних повенів, плавні вкривались водою. Тоді велика кількість хутрових тварин гинула. Та навпаки, у роки незначних повенів хутровий звір значно інтенсивніше розмножувався.
У 1952 році у плавнях спостерігалася величезна кількість зайців. Згідно неповних даних, на протязі одного місяця місцевими мисливцями було здобуто тільки у найближчих до Нікополя плавнях більш як 120 зайців.
Серед промислових тварин у плавнях зустрічалися наступні види:
Лисиця південна. По своєму способу життя лисиця населяє різноманітні місця: плавні, степ, не уникає близькості людського житла.
Кам'яна куниця - цінний хутровий звір.
Чорний чи лісовий хорь. В місцевому краі тримається у плавнях по берегам річок, у кущах, також в степу, в ярах та балках, селиться поблизу житла людини, де є багато гризунів.
Ласка.Це самий маленький з хижаків. Має дуже тонке та гнучке тіло з короткими ногами та хвостом. Мешкає у самих різноманітних місцях, не уникає навіть поселень людини та невеличких міст. У плавнях була дуже багаточисленною.
Єнотовидна собака чи усурійський єнот.
Тварина розміром з лисицю, з коротким тілом, на низьких ногах. Хвіст короткий, з довгою шерстю. Забарвлення хутра – рудувато-чорно-буре. Природна область існування – південь Далекого сходу, Маньчжурія, Китай, Японія, Корея. У 1947 році декілька пар було випущено у плавні. Багаточисельні водоймища, низинні вологі місця, кущі та більш високі гряди, вкриті різноманітною рослинністю і також багата кормова база – риба, жаби, молюски, комахи, мишевидні гризуни, городні овочі, сприяли швидкій акліматизаціі цього звіра у плавнях. Оселяється у лисиччиних норах, під корінням дерев, у кущах лозняку, у заростях очерету. При замерзанні водоймищ та при глибокому сніговому покрові тимчасово впадає у зимову сплячку, але у більш теплі зими зовсім бадьорий.Усурійський єнот давав добре хутро, хоча трохи грубувате.
ВИСНОВКИ
Унаслідок будівництва Каховського водосховища, більшість Дніпровських плавнів було затоплено, змінилися клімат та природа регіону. Назавжди зникло багато Дніпровських островів, озер та дрібних річок. Щезли або стали дуже рідкісними, десятки видів рослин та тварин. Лише кількість птахів у деяких місцевостях уже за перші 10 років, після будівництва Каховського водосховища, скоротилася більш ніж удвічі.
Будівництво Каховського гідровузла почалося з виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 20.09.1950 р. «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південно-українського каналу, Північно-Кримського каналу і зрошення земель Південних районів України та північних районів Криму». 5 Жовтня 1952 року ХІХ з’їзд КПРС затвердив сталінський план розвитку комунізму, частиною якого і було створення Каховської ГЕС разом із водосховищем.
Ще на стадії проектування стало зрозумілим, що у зв’язку з низовинним рельєфом місцевості і незначною течією, проточність майбутнього водосховища, при цьому і його здатність до самоочищення буде дуже незначною, в літній період може і взагалі бути відсутньою.
У червні 1955 року русло Дніпра в районі м. Нова Каховка було перекрите і до червня 1956 року рівень води у водосховищі досяг відмітки 8 м. У жовтні 1957 р рівень води підвищився до 15 м, літом 1958 року - до проектної відмітки - 16 м. За дамбою Каховської ГЕС з'явилася нова рукотворна водойма, створена і керована людиною. Площа водосховища при нормальному підпірному рівні (НПР) 16 м, складає 215,5 тис. га, протяжність 242 км. Максимальна ширина водосховища 25 км, на окремих ділянках 4-18 км, максимальна глибина в руслі 25 м, середня - 8 м, біля дамби (у районі м. Берислава) - 38 м. Повний об’єм Каховського водосховища - 18,2 млн. м. куб.
У прадавньому українському степу, Дикому полі, як його називали наші пращури, виникло море. Було затоплено багато малих і великих населених пунктів, сотні гектарів плодючих чорноземів, 257 тис. унікальних Дніпровських плавнів та переселено понад 50 тисяч сімей. Весь Дніпровський Низ від Запоріжжя до Каховки зразу став невпізнанним. Пішов під воду Великий Запорожський Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам здавалося красивим від перших дитячих років, все щезло...
Внаслідок «Великої будівлі» недалекого минулого різко змінився водний режим значної частини Дніпра, утворилась малопроточна водойма. Процес самоочищення різко уповільнився, а накопичення шкідливих речовин (нафтопродуктів, отрутохімікатів) постійно росте. Ці та інші зміни привели до зменшення видового складу риб та їх кількості.
У наш час, від колись просторих масивів Дніпровських плавнів, збереглись лише окремі, невеликі за площею «острівки». Це, насамперед, Томаківські та Марганецькі плавні (на півдні від сучасного м. Марганця), невеликі ділянки плавневої рослинності на околиці міста Нікополь (Новопавлівка, район зони відпочинку) та біля села Червоногригорівка. Чимало типових плавневих рослин та тварин зберігається до останнього часу у долині річки Базавлук. На нижньому Дніпрі деякі плавневі масиви досі зберігаються на лівій та правій стороні. Ці залишки Дніпровських плавнів потребують державної охорони.
Нажаль, ми вже ніколи не побачимо таких мальовничих куточків живої природи, не пройдемось по безмежному простору Великого Лугу, не побуваємо на берегах річки Скарбної чи озера Білого, не відвідаємо острів Орлова та багато інших, пов’язаних з історією нашого краю, місцевостей. Не побачимо, не побуваємо, не відвідаємо, бо цього чарівного світу вже не існує… Цього не повторного та унікального світу, який колись простягався від сучасного міста Запоріжжя і до самих Малих Гирл у Херсонській області… Він зберігся лише у старих чорно-білих фотографіях, у пожовтілих від часу записах натуралістів ХІХ–початку ХХ століття, та в серцях старожилів, які до останніх днів свого життя будуть зберігати пам'ять про Старий Дніпро та Великий Луг. Багатьох із згаданих вище річок, озер та островів ви вже не знайдете на жодній сучасній мапі. Велику кількість видів плавневих тварин і рослин ви зустрінете сьогодні хіба що на сторінках Червоної книги України та окремих, дивом збережених, куточках первозданної природи. Та й самих людей, які ще пам’ятають цю дивовижну красу, нажаль, з кожним роком стає все менше і менше…
Вірячи в краще будемо надіятися, що можливо колись получиться відродити хоч незначну частину тієї унікальної природи, що була знищена людиною.






 Вікторя Мироненко



                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Ноябрь 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30 
 
 

 
22 вересня - День партизанської слави
...
Стало известно, как Никополь отметит д ...
...
Де і коли відбудеться фестиваль БеZVI ...
...
Стала відомо, де і коли проведуть фест ...
...
Стало відомо, як Нікополь відзначить Д ...
...
 
 
  • Администратор 19.12.2016
    Новорічні святкування (1) / 0
    Администратор-фото
    21 грудня вистав у КЗ "НКДЦ" не буде. За детальнішою інформацією звертайтесь по телефону -  5-15-86
  • DanielDob 04.11.2016
    Никопольская молодежь отм ... (1) / 0
    DanielDob-фото
    5:1 (1:0, 0:1, 4:0). (14-, 54 ), (50), (59) . 32- . , 5 ,
  • Black_Fox 19.05.2016
    Хортинг – казачьи традиц ... (1) / 5
    Black_Fox-фото
    Никопольчане - призеры турнира
  • Надія Ткаченко 02.02.2016
    Алина Николаева- реп (1) / 20
    Надія Ткаченко-фото
    Молодчинка, Алиночка! :) Горжусь своей ученицей!
  • Администратор 22.01.2016
    У Нікополі без вісті проп ... (1) / 0
    Администратор-фото
    Нікопольський відділ поліції висловлює глибоку вдячність усім небайдужим нікопольцям, які відгукнулися на оголошення щодо зниклої 21 січня дівчинки. Завдяки пильності громадян її вдалося знайти вже на наступний день.
  • Администратор 06.01.2016
    Чайка-Любовная лирика (1) / 0
    Администратор-фото
    3 января 2016-го внезапно остановилось сердце поэтессы Ларисы Крикуненко(Чайка). Эта смерть стала полной неожиданностью для близких, родных, друзей и знакомых Ларисы Николаевны, ведь она вела активную общественную жизнь, постоянно проводила творческие встречи, где читала свои волшебные стихи и исполняла песни под бандуру и гитару. Будучи на пен ...
  • Администратор 08.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Администратор-фото
    8 грудня 2015р. в обласній лікарні ім. Мечникова зупинилося сердце, ще одного нікопольського героя - Лацмана Анатолія Івановича.

  • Nadia 06.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    Всем спасибо за поддержку и помощь!!! Состояние папы немного ухудшилось из-за пневмонии, кома уже 16 дней((( Еще мой "Герой" получил медаль
  • Nadia 01.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    11 дней комы, н ...
  • Администратор 23.06.2015
    Нікополь зустрічав учасни ... (2) / 0
    Администратор-фото
    илья))),
    Вот ссылка на новости горисполкома,где есть репортаж о турнире.
    https://www.youtube.com/watch?v=IZFqcySUtQQ
 
 

 

 

 
 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2019