Лідія Ковальчук: «Любила землю дуже, у яку поклали. А ви і не знали?» 6 років по смерті нікопольскої поетеси та журналістки

Дата публикации: 4-05-2017

Лідія Ковальчук: «Любила землю дуже, у яку поклали. А ви і не знали?» 6 років по смерті нікопольскої поетеси та журналісткиСьогодні рівно 6 років як покинула цей світ нікопольська поетеса та журналістка Лідія Ковальчук. 4 травня 2011 навіки зупинилось її серце. Лідія Миколаївна була надзвичайною людиною. І навіть зараз важко писати «була». То ж, хто знав її – згадайте, пом’яніть. А хто не знав – знайомтеся.

Після смерті Лідії Миколаївни ми, її колеги по журналістській роботі, на кошти благодійників видали книгу. «Зерна». В ній зібрали майже все, що було написано Ковальчук за її життя. Дуже багато віршів і трошки прози. 300 примірників розійшлися по знайомим, друзям та близьким Лідії Миколаївни, а також по бібліотекам міста. То ж книжку можна взяти – почитати.

А поки що - тримайте добірку віршів. Читаєш і дивуєшся, наскільки вони пророчі і актуальні сьогодні.


 

УКРАЇНЦЯМ

Скликаю думки на віче

І думаю думу про вічне,

Ти маму жалієш хіба,

Коли в неї раптом біда?

Хіба пошкодуєш хліба,

Коли вона в тебе бідна?

Це Мати наша у горі,

А ми про ковбаси хором...

Думаю думу вічну

Про душу нашу скалічену.

 

****

Як умру, то поховайте

Мене коло діда.

Розкажіть: була, жила,

Доля - одні біди.

Та любила землю дуже,

У яку поклали.

А ви і не знали?

 

 

СЕСТРІ

     За М.Ю.Лєрмонтовим

Прощай, невмита.

П`яна і ледача.

Нахабна, зла,

Несамовита.

Тепер сама будуй ті дачі

Для неосвячених бандитів, -

Така завжди у тебе свита!

Бо ми так довго неофіти...

Тепер самі собі потроху:

Насіємо пшениці і гороху.

І будуть в нас свої отці -

Щонайсвітліші.

Навіть горобці,

Як найспритніші птахи,

Триматись будуть

Тільки свого даха.

Нам вивчити ще всі уроки

Від рідних, від своїх пророків.

А ти прощай, невмита.

Проснуться ще й твої

Зацьковані розумні діти.

Тоді останні зникнуть неофіти.

І буде нова праця

Новішої пранації.

...Скінчилися торги.

Лишилися твої борги

 

ЗАКОН СПОРИШУ

Ви топчіть,

Ви топчіться -

Я міцніше

За землю вчеплюся.

Ваших чорних чобіт

Не боюся,

Не злюся.

Клянуся:

Протримаюся,

Не покаюся.

Кріпко вчепилася -

Зло й забарилося.


 

 

БРАТЬЯМ

Огонь очага. Свеча.

Греет мамино слово.

Вам это слышать ново?

Что знаю и вашу речь?

А вы всё ленитесь.

Вам очень тяжко.

…Вкусна ли от соседа ляшка?

Горька со слезами пляшка.

 

ЗАСТІЛЬНА

Гуляй Поле,

Гуляй Степ,

Гуляйте Карпати.

Досить спати,

Знайте міру,

Він же так нам

щиро вірив,

Аж кричав із вирію.

Ось криївку вирию,

Стану воювати.

Досить вже гуляти.

RU'>

 

Ось і не зрадили.

Ви нам так, батьку, порадили.

Ми вас - дивіться - не зрадили.

 


 

****

Ярмо. Ярмулки.

Пейси.Кейси.

На полку зуби -

Скаль!

Прийшов і тина зрушив.

На ґанок сів москаль.

"На Украину

зубы

не скаль!"

В. Маяковский.

 

ЗЛЕТИ

Опустилися руки,

Боліли.

Та потім виросли крила

І піднялися вила,

Сокири гострі

Серпи наточені

Ось і не збочили,

Ось і не зрадили.

Ви нам так, батьку, порадили.

Ми вас - дивіться - не зрадили.

 


 

11. ВИ НАМ ЗАЗДРИТЕ

Сто мільйонів у РФ

Голосують тупо:

Що воно такий за пуп?

Лише сотня гупає

Об асфальт підошвами-

Та піііішов …

би ти!

За 101-й кілометр

Всіх вас до одного,

Бо наставили усім

Оленячі роги,

Помішали, колотили,

Запалили, розлютили,

А тепер до урни тупо.

Хто по Красній ото гупа?

Ви обрали пупа -

Сам здивовано залупав,

Соромно неначе.

Підрахуйте - хто й чому

У в ізбушках плаче.

 

КАЯТТЯ

А ми її не називаєм раєм -

Цю землю, що нам Бог украяв,

І де співають навіть трави.

Кому це там все мало сала?

Та щоб чужинець правив?

Прости нас, батьку! -

Уклінно в житі:

Ми будем завжди .

Цем нам тут жити!

 


 

****

Я зернина твоя,

і дитина твоя,

і пелюстка у квітці

сонячній.

І не треба боятись,

і не варто лякатись –

ці страхи наші

тільки зовнішні.

Степ співає - послухай:

стаккато…

Степ -

віночок урочо-строкатий.

Я плечима своїми

його заступив -

щоб ніколи більш ворог

сюди не ступив.

Я вже серце віддав,

і не слухай - завмерло…

А що ви не цінили, то що:

як у куряві перли.

 

 

****

Свого сина назвала Тарасом,

Україну вчила любити.

Був не раз він манкрутами битий,

Але виріс родині окрасою.

Мову знає, цінує свій рід.

Знає, ким був прадід і дід.

А чим вище ще можна сягнути,

Щоб не скиглити і не гнутись?

Тисячі б нам синів таких, -

Вже давно б ми забули про лихо.

… Над колискою пісня тихо.

Свого внука назвала Тарасом?

Усміхається в сні дитинча -

Ще мале, ще tabula rasa.

 

****

Б`ють не по паспорту-

по морді б`ють -

і сито всі їдять та п`ють

кров з Мойші та Івана.

Не буде із народу пана,

коли він рабськи манни жде з небес.

І жалюгідно, як побитий пес,

у жменю загляда ворожу

Тому нам і плюють у морди, в рожі…

Не дивляться у паспорт-

лізуть у кишені.

Бо ми мішені. Бо ми мішені.

 

 

****

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями.

Ой, які ж ви лихі люди, -

Що робите з нами!

Смієтеся, кусаєте,

В мортира мочили б.

То вас турки так навчали?

Чи монголи мало били?

Кохайтеся, чорнобриві, -

Щоб з горя не вили.


 

****

Распутін, Путін, - скидаємо пута.

Так п’янко пахне рута!

Довгі руки, - Довгорукий.

Вже немає пут:

"Ми зрікаємось присяги,

Що давали тут!" -

Чи почули ви Богдана?

Занімій!

Слово дав,

Тепер зумій

відректися.

Від Путивля до Карпат

Веселися.

 

Тому нам і плюють у морди, в рожі…

Не дивляться у паспорт-

лізуть у кишені.

Бо ми мішені. Бо ми мішені.

 


 

 

З ВАСИЛЕВИХ ПІСЕНЬ

Він для тебе горів,

Український народе.

А ти досі у сутінках,

І душа його

В сумнівах.

На Чумацкім шляху,

Де упала зоря,

Так багато і гною, і пилу.

Василева душа на вилах.

І казкове мереживо світу,

І Тиша, і Грім, і Крузо.

Ти його не забула, Музо?

Молодим Василя убито.

 

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

О Милосердний,

Щедрий,

Добрий!

Ми так давно і тяжко горбимось.

Ми вже пішли по світі з торбами.

І всі слова Любові вже сказали.

Розбили всі шляхи,

Розбурхали вокзали...

Вже силу всю

і понад силу вже

на плаху склали.

Бо-же!

Уклінно стали..

Далі треба?

Йдемо до Тебе.

Йдемо до Тебе!

 

12. здивовано залупав,

 

Соромно неначе.

Підрахуйте - хто й чому

У в ізбушках плаче.

 

****

Залежна я

- фатально-

від Окраїни

усього світу,

бо нам вона

УКРАяна.

І нас -

По всьому світу. Цвіту.

 

****

Народ від віршів відлучений.

Весь люд матюками покручений.

Елітою замордований.

Обіцянками замучений.

Електорат - гучно!

Від Матері відлучено.

 

 

****

Свяченої води з Дніпра

Напитися смачненької

Та в плавнях мандрувати,

Замріюся частенько.

Каюк, а риби - через край.

Плоти: все кавуни та дині.

Це так було. Вам дивно?

Пливуть снопи рікою.

Вже більшого ви зла

Не скоїте.

 


 


 




Катерина Андрус

                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Май     »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
 
 

 
Вечір пам\'яті Миколи ...
ЩО?: Вечір пам'яті Миколи Бурико...
KOLOFEST
ЧТО?: KOLOFEST ГДЕ?: Нижняя площадка ЛДЦ КОГДА?: 4 июня...
«Show must go on»
ЧТО?: Отчетный концерт образцовой студии современной хореографии «Dancer»...
Звітний концерт фортеп ...
ЩО?: звітний концерт фортепіанного відділу «Музичні візерунки»...
У Нікополі відбудеться ...
18 травня о 17.00 з Площі Незалежності відбудеться урочиста хода до пам’ятного знаку ...
«Ми діти твої, Україно ...
ЩО?: звітний концерт «Ми діти твої, Україно!» ...
Легендарные танцы парк ...
ЧТО?: Легендарные танцы парка Пушкина(открытие сезона)...
 
 
  • Администратор
  • DanielDob
  • Black_Fox
  • Надія Ткаченко
  • Администратор
  • Администратор
 
 

 

 

 
Сейчас на сайте: 7
Гостей: 7

Пользователи: 

- отсутствуют

Роботы: 

- отсутствуют

 Последние посетители: 

 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2016