Звідки береться патріотизм?

Дата публикации: 29-10-2017

Звідки береться патріотизм?

 

Мені завжди було цікаво, від чого залежить той або інший світогляд людини. Чи то від виховання у родині, чи от від генів, чи то від впливу оточуючого середовища. Ось чому це моя мама і її рідна сестра, які росли в одній сім’ї, з одними й тими ж генами, під впливом спільного оточення у результаті мають кардинально різні світоглядні позиції?

Тому коли мені випала нагода розпитати двоюрідну тітку (що живе у Києві та на власні очі бачила три українські революції (1991, 2004, 2013), а нині наживо слідкує за новими подіями під Верховною Радою) про становлення її поглядів на життя, звичайно, я цим скористалася.

Людмила Гривачевська, як і моя мама, родом із міста Єнакієво (батьківщина В. Януковича на Донбасі). Її мати – українка. А ось батько – колоритний росіянин із Курського краю. Довгий час Людмила вчила іноземців російській мові в одному з київських вузів. Здавалося би, нічого не віщувало в ній надмірного патріотизму. Та зараз Людмила говорить виключно українською мовою. Те саме роблять її діти. А онуки ще й у спеціалізованій козацькій школі навчаються. Отож, звідки вона взялася, та любов?

 

- Не можу точно сказати, коли це почалося, - говорить Людмила. – Родина звичайною була. Мати з батьком познайомилися під час війни на примусових роботах у Німеччині. Нам, дітям, намагалися нічого такого не розповідати, аби не калічити наше життя зайвим знанням. Тільки потім, вже моєму чоловікові та старшому брату мама пошепки передала подробиці життя у країні Рад.

Коли у 70-х я навчалася в університеті ім. Шевченко, вже тоді цікавилася нашою справжньою історією. Я відчувала той дисидентський дух, що линув університетськими коридорами. Ходила на тематичні поетичні зібрання. Та у вузьке коло обраних мене не пускали. Тільки зараз я розумію, що саме у тому колі і були сміливці, що потім за Слово відповідали роками у таборах.

Пам’ятаю, як щоразу у вузі напередодні 22 травня нас суворо попереджали: «якщо у цей день будете йти на навчання через парк ім. Шевченка, виключимо з університету!». Та часи мінялися, і у 1989 році 22 травня, у день перепоховання Тараса, який вважався святом українського націоналіста, у парку Шевченка ніде було яблуку впасти. За нами пильно стежили міліцейські наряди, готові рушити на зібрання у будь-яку мить.

Тоді вперше замайорів над народом жовто-блакитний стяг. Звичайно, прапороносців одразу ж скрутили та повезли до відділку. Та люди пішли слідом за машиною. І вже через якусь годину смілиців випустили. Тоді я чітко зрозуміла: «наша взяла!». Пройшов час страху та таборів. Починалося щось нове...

 

Покійний чоловік Людмили – Борис Гривачевський. Відомий український журналіст і політик. Окрім іншого, він першим привселюдно, на всю країну, заговорив про жахіття голодомору, знявши нищівну документальну стрічку.

 

- Горем прокотився голодомор і по нашій родині. Тоді померли бабуся з тіткою, - розповідає Людмила. – Тому я не з чуток знаю про цей терор. Так само як і мій чоловік Борис. Я пишаюся моїм старшим братом, поетом Олександром Гришиним, який переїхав у Тюмень і ще до розпаду Радянського Союзу, наприкінці 80-х, зважився на те, аби у місцевій газеті опублікувати спогади про страшні 1932-33 роки. Слідом за ним на такі ж зізнання наважилися і деякі інші публіцисти, поети, письменники Тюменського краю.

Людмила Гривачевська розповідає, а переді мною розгортається весь життєвий шлях її та її покоління. Шлях невпинної боротьби. Боротьби із системою, із власними страхами. Тільки так можна чогось досягти. Через майдани, через згуртованість, через підтримку і через відстоювання правди. Якщо мовчати, як мовчали наші батьки та діди, не вийде нового та ліпшого. Мабуть, це розуміння формується на власному досвіді. Мабуть, такий світогляд здобувається, якщо не вихованням у родині, так ціною власних помилок і досягнень. У кожного вони свої. Та якщо кожен з нас буде прагнути кращого, істинного, у всіх нас з’явиться спільна мета, гуртом досягати якої набагато легше.

 

Олена Зінченко

                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Ноябрь     »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
 
 

 
Урочисте відкриття філ ...
 ...
Запрошуємо долучитися ...
 ...
«Новорічний маскарад»
 ...
Виставка «Творче перех ...
 ...
Станіслав Черемухін та ...
 ...
Анонс заходів на тижде ...
   КЗ «НКДЦ»   1. Постійно діюча виставка картин М. Гали...
Приглашаем всех провес ...
Где?: Фонтан на аллее напротив «Терминала»...
 
 
  • Администратор
  • DanielDob
  • Black_Fox
  • Надія Ткаченко
  • Администратор
  • Администратор
 
 

 

 

 
Сейчас на сайте: 3
Гостей: 3

Пользователи: 

- отсутствуют

Роботы: 

- отсутствуют

 Последние посетители: 

 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2016