Новий рік за старим стилем або ж Старий Новий рік (назва, яка доводить до сказу іноземців) святкують 14 січня. За церковним календарем на ці дні припадає пам‘ять святих Маланки і Василя, тож нерідко свято має аналогічну назву. Його відзначають по всій Україні, причому у кожному регіоні свої звичаї.

"На Маланки, 13 січня справляють Щедрий вечір: готують "багату" кутю на молоці з медом, маком, горіхами, іноді навіть зі смальцем! На столи ставлять м‘ясні страви: холодець, буженину, ковбаси, шинку, а також усе, чим хата багата. Наприклад, на півдні України, де мені довелось побувати на Щедрий вечір, поряд з кутею ставлятьквашені кавуни, а на Поділлі -димлені сливи.

По вечері починають ходити щедрувальники: діти або молодь співають щедрівки (не плутати з колядками!), а за це отримують від господарів винагороду- пригощання або гроші. Найвідоміша щедрівка світу - "Щедрик", геніально опрацьована Миколою Леонтовичем. Окрім щедрування, по Україні поширені звичаї, схожі на театралізований маскарад. У центральній та східній Україні "водять козу" (вислів "водити козу", тобто довго ходити від місця до місця, походить саме від цього звичаю). Це дійство, у якому перевдягнений дід приводить до хати господарів так звану козу, вона бігає, потім падає хвора, з‘являється лікар, допомагає козі, і вона знову стрибає. Дійство супроводжується щедрівками і, на думку багатьох дослідників, символізує побажання достатку у новому році.

На західній Україні поширений звичай "Маланка". Найвідоміша Маланка на Буковині. Я пам’ятаю маланкування зі свого дитинства, бо моя мама родом з Буковини. Часи були радянські, маланкувати забороняли, а люди все одно святкували. На Маланку хлопці перевдягаються на дівчат ("маланок"), а також на інших персонажів: цигана, діда і так далі. Вони ходять від хати до хати і бешкетують - у це свято молоді дозволяється робити шкоду. На півдні України, на Миколаївщині, етнограф Олексій Доля, вже покійний, показав мені маловідомий звичай "водіння циганів" - його можна побачити у одному із епізодів документального циклу "Культ предків", прем‘єра якого вийшла у день запуску телеканалу "Прямий", а також детально описаний у книзі "Культ предків. Нетуристичні звичаї України".

Там молодь перебирається "циганів", вдягаючи маски, зроблені з тіста, яким по сто років. Перш ніж піти селом, "дід" і "коза" проводять так зване посвячення на сільському майдані, а потім наглядають за порядком по селу.

14 січня, із самого ранку селами та містечками України ідуть посівальники. За традицією, посівати можуть виключно хлопці. Вони посипають хату зерном і бажають достатку. На Житомирщині ми з Олексієм Долею також спостерігали звичай обмолочувати "коляду" - сніп (у інших регіонах його називають "дідух"), який сплетений із різних видів зернових. На Святий вечір господар урочисто вносив його до хати і ставив на покуті під образами. По суті, дідух - це старовинна українська ялинка. Отже, на Житомирщині його урочисто обмолочують на Старий новий рік, частину зерна дають курам, аби добре неслися, іншу ж навесні висівають у полі на гарний врожай. За словами Долі, на Тернопільщині донедавна зберігався звичай у ніч на Василя біля воріт спалювати обмолочений дідух - своєрідний символ позбавлення від усього старого у новому році. Найголовніша страва на Старий Новий рік - вареники з сиром та сметаною, також символ достатку.

Загалом, з моїм колегою, етнографом Олексієм Долею ми проїхали по всій Україні 20 тисяч кілометрів у пошуках збережених давніх звичаїв. І особливо багаті на них зимові свята. Вони пов‘язані з хліборобським календарем і закликають до врожаю та достатку у новому році", - зазначає Наталка Фіцич