ПОЕЗІЯ БОРИСА МОЗОЛЕВСЬКОГО

Дата публикации: 17-01-2016

ПОЕЗІЯ БОРИСА МОЗОЛЕВСЬКОГО4 лютого 2016 року виповнюється 80 років з Дня Народження видатного українського археолога – Бориса Михайловича Мозолевського. 45 років тому, Борис Михайлович очолив експидицію, яка знайшла Скіфську Пектораль.





 

ЗА ХМАРАМИ

І все. І хмари. І нічого.
По хмарах тінь від літака.
Мов і не грілася ще вчора
В моїй руці твоя рука.

Іще ловлю той сон губами,
Спиваю вранішні вуста,
А вже навпіл нас розрубали
Безжальні лопаті гвинта.

Той вітер, що під двигунами,
Тебе ж погасить, як свічу!
А я між нами — і не нами —
Листком обірваним лечу…

СОН

Сиві гуси у ніч відкричали —
За моря, за моря, за моря…
На обличчі моєї печалі
Не світилася жодна зоря.

Спало небо, пусте і задимлене,
Я з тобою прощався вві сні.
Десь далеко, аж наче за Димером,
Віщували світанок півні.

***



НА САМОТІ


Гуляю по Донеччині.
Ти плачеш десь? Пусте!
Світи мої заклечані
В зелене й золоте.

Де рус із половчанином
Виходили на прю,
Тендітні донечаночки
Впливають у зорю.

І ваблять синім поглядом,
І погляд той — як ніж.
А ти далеким спогадом
У Києві стоїш.

Стурбоване чи радісне
Твоє лице бліде?
Чи, може, під міськрадою
Тебе хтось інший жде?

Іди за ним, ти вільна.
У Сочі їдь, в Афон…
Безглуздо й божевільне
Німує телефон.

Не бійся — призвичаюся.
Найважче — ждать кінця.
Тендітні донечаночки
В очах несуть сонця.

Чого ж до тебе лину
Думками, чом горю?..
Іду і без упину
З тобою говорю.

***


 ВЕРЕСЕНЬ

Де ходили ми степом тим, 
Вже не б’ють крильми стрепети. 
Не сміється ніч зорями — 
Там тепер все зорано.

Пригадай колись, любая, 
Скільки там було люблено!.. 
Воду п’є з Дніпра вересень. 
Сам-один пливе селезень

У ТЕМНОТІ

А хто там ходить-колобродить,
Де степ наш росами сія?
Хто із тобою флірт заводить?
Хтось зовсім інший, а не я.

Не дорікаю, хай походить,—
Не потурбую палаша.
Чи хоч благеньке зерня зродить
В його душі твоя душа?

Тож хай походить, хай походить,
Потопче стежку між отав!..
А у мені твій кожен подих,
Згадай, хоралами зростав…

То ж хто там ходить-колобродить,
Кого хто кличе з темноти?
Хто марно долю переводить?
Хтось зовсім інший, а не ти.

***


 

НІЧ У САДУ                 

Ми в курені прокинулись вночі.
Далекий вогник блимав на оборі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі.
Я раптом зрозумів: ця ніч мине
І я вже сам піду в ще довші ночі.
Твоя рука тоді знайшла мене,
І губи обпекли вуста і очі.
Ми вийшли в сад. Під місяцем вночі
Горіли сизо далі нахололі.
Кричали десь над Ніжином сичі,
І спав мороз під яблунями долі.

***


СВІТАНОК

…І почулося знадвору,
Із міської тишини:
За Дніпром співають хором
Солов’ї і ясени!
Золоте лягло на синє,
Ніч згорнулася в сувій.
Білий сон крізь ластовиння
Ще дивився із-під вій.
О пришерхлих вуст причастя,
Спомин дива на руці!
Двоєдиність муки й щастя
На досвітньому лиці…

***

 




                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Ноябрь     »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
 
 

 
Запрошуємо долучитися ...
 ...
«Новорічний маскарад»
 ...
Виставка «Творче перех ...
 ...
Станіслав Черемухін та ...
 ...
Анонс заходів на тижде ...
   КЗ «НКДЦ»   1. Постійно діюча виставка картин М. Гали...
Приглашаем всех провес ...
Где?: Фонтан на аллее напротив «Терминала»...
Відкриття фотовиставки ...
Протягом багатьох століть жінка, яка народжувала воїнів, героїв та правителів, залиша...
 
 
  • Администратор
  • DanielDob
  • Black_Fox
  • Надія Ткаченко
  • Администратор
  • Администратор
 
 

 

 

 
Сейчас на сайте: 3
Гостей: 3

Пользователи: 

- отсутствуют

Роботы: 

- отсутствуют

 Последние посетители: 

 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2016