ПАМ'ЯТІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ

Дата публикации: 31-07-2016

ПАМ'ЯТІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИОлена Теліганародилась 21 липня 1906 р. в Іллінському під Москвою в інтелігентній, українсько-білоруській родині. 3 1918 року родина мешкає в Києві. У Києві Олена навчається в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою.
Навесні 1922 року матері Олени разом з донькою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» – атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним – з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця.
У грудні 1939 року в Кракові Олена Теліга познайомилася з Олегом Ольжичем (Кандибою): тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
22 жовтня 1941 р. автомобілем через Святошин та Брест-Литовське шосе доїхала до Києва, У місті організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією "Українського слова" Івна Рогача, видає тижневик літератури і мистецтва "Літаври".
Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов нацистської влади: ігнорувала вказівки гітлерівців зухвало і принципово. 7 лютого 1942 р. почалися арешти.
В київському гестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки, з якою вона обмовилася кількома фразами. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис – "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга".
За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
Деякі вірші Олени Теліги. А також вірш нікопольської поетеси Наталії Волинець присвячений українській письменниці.


Сонний день

Безтурботність і світлий спокій…
Сонний день всі думки придушив,
Не шумлять дерева високі,
Теплий мох підбирає кроки,
І крім нас – ні душі.

Мрії, спогади – все згоріло…
Легко жить без великих хотінь!
Ніжно ранять промінні стріли
І зривають весняні крила –
У мережану тінь.

Але там, де берізка-пані
Шаль прозорий нам кинула в дар,
Всі думки колихнулись, п’яні,
І пориву зломить не в стані,
Піднялись аж до хмар!

Голос твій затремтів, мов птиця,
Під потоком палаючих слів
Про козацькі степи й станиці
І про все, що лише присниться
Не на рідній землі.

Поховалась в зелених травах,
Відкотилася казка проста...
Але кожне із слів яскравих
Обірвалось на душу мляву,
Ніби весла на став.

Сну нема! Ми б летіли в гори,
В височінь, аж на соняшний шпиль,
Бо під ним всю пекучу змору
Захлисне і напоїть море –
Чорне море – мов хміль!

Олена Теліга


 

Життя
Василеві Куриленко

Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Заквітли квіти? Зараз чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила, сунеться на дно...
А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним: "Живи!"
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, як нитка провідна,
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!


 

Олена Теліга

Пам'яті Олени Теліги

Життя людини сповнене образ,
страждань і болю, зустрічей, розлуки.
Воно любов'ю огортає нас,
дарує ніжність і солодкість муки...
Пила життя Олена, як вино,
а іноді, як гіркоту отрути,
і сіяла добірних слів зерно,
в літаври била в час біди і скрути,
коли війна шмагала, наче бич,
смерть огортала люд у чорний саван.
Вона ввійшла в історію сторіч
з героями ОУН. Героям слава!

Ніхто не знає, тільки Бабин Яр,
скількох людей земля там поховала,
але жагу свободи – вічний жар –
у пам'яті своїй закарбувала.
Ця пам'ять світлий образ береже
поета, патріота, просто жінки.
То з вами ми забудемо невже
Телігу? Відкриваємо сторінку
її натхнених і палких віршів
для себе, щоб згадати цю людину,
які вона писала від душі
із вірою у неню Україну

Наталія Волинець-Іваннікова



 

 

Сонний день

Безтурботність і світлий спокій…
Сонний день всі думки придушив,
Не шумлять дерева високі,
Теплий мох підбирає кроки,
І крім нас – ні душі.

Мрії, спогади – все згоріло…
Легко жить без великих хотінь!
Ніжно ранять промінні стріли
І зривають весняні крила –
У мережану тінь.

Але там, де берізка-пані
Шаль прозорий нам кинула в дар,
Всі думки колихнулись, п’яні,
І пориву зломить не в стані,
Піднялись аж до хмар!

Голос твій затремтів, мов птиця,
Під потоком палаючих слів
Про козацькі степи й станиці
І про все, що лише присниться
Не на рідній землі.

Поховалась в зелених травах,
Відкотилася казка проста...
Але кожне із слів яскравих
Обірвалось на душу мляву,
Ніби весла на став.

Сну нема! Ми б летіли в гори,
В височінь, аж на соняшний шпиль,
Бо під ним всю пекучу змору
Захлисне і напоїть море –
Чорне море – мов хміль!

Олена Теліга




Наталія Волинець-Іваннікова

                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Ноябрь     »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930 
 
 

 
Благодійний ярмарок ма ...
 ...
«Вдохновение»
 ...
«Новогодние приключени ...
   26-28 декабря в 16.00 и 18.00 в холле и на сцене КСК НЗФ в исполнен...
Урочисте відкриття філ ...
 ...
Запрошуємо долучитися ...
 ...
«Новорічний маскарад»
 ...
Виставка «Творче перех ...
 ...
 
 
  • Администратор
  • DanielDob
  • Black_Fox
  • Надія Ткаченко
  • Администратор
  • Администратор
 
 

 

 

 
Сейчас на сайте: 3
Гостей: 1

Пользователи: 

- отсутствуют

Роботы: 


 Последние посетители: 

 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2016