Мы в телеграм

Последние новости Никополя, Марганца, Покрова. Город Никополь, Марганец, Покров - на NikopolNews. Останні новини Нікополя, Покрова, Марганця. Нікополь, Покров, Марганец - на NikopolNews.

 
   
   
   
   
   
   
    
 
    
  
  
  
  
  
       

ПОСПІШАЄМО РОБИТИ ДОБРО

Дата публикации: 23-03-2019


- Ось і почали ми будівництво каплички…- промовив отче Меркурій. - першої у Нікополі, від Православної церкви України. Сьогодні, віряни мають лише декілька храмів у пристосованих помешканнях. Окремо розташованої церковної споруди у Нікополі поки що немає, а тепер буде. І це лише паростки української релігійної культури!
- Так і є! – посміхнувся Віталій, - Який був Нікополь п'ять років тому? Можу розповісти: - по вулицях їздили старенькі Жигулі, і бувалі Волги. А сьогодні? Кількість іномарок зросла в рази! І це при тому, що в країні йде війна. Та й економіка не на висоті.
А чим жило наше місто раніше? Нагадати? На площі перед мерією, в святкові дні звучав голос Кобзона, що нагадував нам про те, як ... - вышел в степь донецкую, парень молодой. 
Саме так, - погодився з Віталієм Богдан. - місто жило радянською історією ... радянськими святами. За великим рахунком, ми були все ще радянською країною з Леніним на площі і з вулицями будівників комунізму.
А якою була наша економіка? Ринок України, на третину залежав від Росії. А для економіки найголовніше – це ринок, не проскочите повз цієї думки, панове - вона пояснює всі наші проблеми і вчора і сьогодні ...
А ще, як історик, хочу сказати про роль особистості в історії. Зміни можуть проходити тільки при харизматичному лідері, що знаходиться на чолі цих самих змін ... інакше, нічого зробити неможливо ... зовсім нічого! Лідер - це або штовхач, або гальмо, що повністю зупиняє, ці самі зміни. Без участі лідера процес розвитку неможливий. Стагнація - так! Прогрес - ні!
- Все вірно! – погодився Віталій, - За останні роки, Порошенко змінив вплив на свідомість людей. До Пороха, українців виховувала Москва. Виховувала через свою церкву. Одне те, що українці вважали буденним те, що вони ходять не до української церкви, а в московську, прив'язувало нас до Московії!
– Навіть тоді, - посміхнувся отче Меркурій, - якщо люди про це і думки не мали… і не намагалися аналізувати це безглуздя. Українці вважали буденним, в своєї державі, ходити в чужу церкву. І нікого не бентежило те, що це, за межею здорового глузду. У нас не було своєї канонічної, визнаної церкви. При Пороху вона з'явилася, і президент доклав чимало зусиль до цього. 
Все тек і є, - погодився з ним Віталій, - Неможлива незалежність держави, якщо в країні немає своєї церкви, а всім заправляє церква окупанта.
Сьогодні Україна відірвалася від Росії. Політично повністю, духовно - йде процес відриву в міру зміцнення створеної всього три місяці тому, канонічної української православної церкви.
- А хіба можна було за п'ять років зробити більше? – запитав Богдан, - Змінити ідеологію, змінити систему духовного виховання, зробивши її своєю, а не чужинною…Нам сьогодні, треба тільки закріплювати розпочате: - йти далі від совка, від той ідеології, яка ще сидить в мізках багатьох з нас… 
- Треба йти з церкви окупанта в свою українську церкву, треба зміцнювати тепер вже не словом а ділом свою економіку, треба зміцнювати армію.
На цей шлях, на ці рейки, Порох країну вже поставив і штовхає її вперед.
Все так, але сьогодні, у нас є дві можливості: - штовхати Україну по цим рейкам уперед, допомагаючи Пороху. Або зіштовхнути Україну з цих рейок ... а просто так - по приколу, шоб поржать…
А ще, - продовжив свої роздуми Віталій, - не слід нам забуваємо про нашого сусіда ... нікуди він не подівся, він сидить окупаційною армією в Криму, він розхитує Україну з середини, завдяки корисним йому ідіотам, він кожен день вбиває наших хлопців на Донбасі ... Як волонтер з п’ятирічним стажем, я це добре розумію!
Хоча… ось через тиждень, ми і дізнаємося, шо ми за народ, з легким сумом в очах, розсміявся Віталій, - ... мудрий, або шоб поржать.
- Вибір то ми зробимо, - погодився з ним Богдан, - а ось тепер, про те, що для нас головне буде, після усіх цих виборів ...
Я так міркую, що головне, для нас і було, і є, і буде, - це наші діти ... А ось тепер, невеличкий екскурс в історію ... Ми часом, забуваємо про те, що дитина, як особистість, формується до десятирічного віку ... Перш за все, під впливом батьків, природно. Потім школа, вчителя ... Це добре знали священики і вчителі середньовіччя, кажучи батькам малечі: - Залиште нам дитину, поки він дитя, а потім беріть його собі.
Можна сказати, що у дитини, в цей час, програмується характер. А навчання, шкільне навчання, воно лінійне. Як було при радянській владі – так і залишилось… Все відповідно до затвердженої програми. Так, чи - ні ... добре – погано. Не влаштовано воно, виховувати лідерів… Нажаль – це так!
- Дивлячись на кандидатів, що до президентського крісла штовхаються, дуже важко з цим не погодитись! – розсміявся Віталій.
- Ось і виходить,- після дружньої посмішки продовжив Богдан, - бажаємо ми того, чи ні, але батьки, а потім і вчителя, забивають голови наших діточок, різними обмеженнями. Звичайно, іноді, школа дає дітям і дозволу. А потім знову обмеження і заборони ... А в підсумку, страждає тільки дитина. Тому що: - Заборони ускладнюють пристосування до обставин майбутнього життя. Оскільки вони неадекватні ..., тоді як дозвіл - завжди надає тобі свободу вибору.
- Ось тільки слід пам'ятати, - неспішно промовив Меркурій, - що дозвіл, не має нічого спільного, з вихованням вседозволеністю.
Найважливіший дозвіл - це дозвіл любити, змінюватися, стаючи і кращим і успішнішим. Священики, це добре розуміють! Адже на цьому побудована вся ідея православ'я. Тому що, наша релігія, будується не на страху Божому, а на любові до Бога! Ось тому, прихід людини до Бога, це, перш за все, дозвіл на любов. І людину, що володіє таким дозволом, помітно відразу! Так само, як і відразу ж помітно ту людину, яка пов'язана всілякими заборонами.
Ви звернули напевно увагу, друзі мої, що наші парафіяни, входять до церкви зі словами: - Зі святом! Тому що, кожен наш день, є свято в приналежності до церкви. От і все. В цьому і є сенс православ'я!
Ось на цьому побудована і ідея недільної школи, при нашому храмі! На жаль, в московських церквах цього не розуміють. Для них головне - перетворювати життя своїх парафіян, в церковні збори, де тобі підкажуть за кого сьогодні свічку ставити, а кого придати анафемі… І не тільки дорослих парафіян цьому навчають, а і діточок… А в підсумку - це катастрофа для дитини і біда для віри ...
- Знаєте що тут головне? – посміхнувся Віталій. - Для дитини, втім, як і для нашого мозку, реальність і уява - це одне і теж! Наш мозок реагує на кожну думку, і не розуміє де реальність, а де фантазія. Це потім, ми намагаємося відрізнити реальність від ілюзії. Так само реагують на своє життя і діти ... З тією тільки різницею, що дитині трудніше відрізнити реальність від примарних думок…
- Саме тому люди, які надягають «рожеві окуляри», відчувають себе більш щасливими?
- У деякому випадку - так ... До речі, більше половини наших сьогоднішніх думок - це ті думки, які були у нас вчора. Ось тому, дорослому песимісту, так складно змінити своє сприйняття світу. А діти, вони завжди бачать те, про що думають. Саме тому, наші діти щасливіші за нас ...
Дорослішаючи, ми перестаємо бачити свої мрії. А перестаючи бачити, ми забуваємо про них. А забувши про свої мрії, ми, в усьому намагаємося знайти матеріальну вигоду. А потім, ще вигіднішу вигоду і все... Коло замкнулося!
Здавалося б, безвихідна ситуація, безвихідь. А вихід то простий! Нам потрібно спробувати «прочистити» свій мозок і змусити його частіше реагувати на позитив! 
- Є такий анекдот,- посміхнувся Богдане.
- Песиміст бачить тільки нескінченний тунель. Оптиміст бачить світло в кінці тунелю. Реаліст бачить тунель, світло і поїзд, що йде назустріч. І тільки машиніст поїзда, бачить трьох йолопів, що сидять на рейках...
Ось тому, я і кажу дітям: - завжди і всюди, будьте машиністами, на потязі своєї мрії.
А що до нашого мозоку, то людський мозок - нічим не відрізняється від інших м'язів нашого тіла. Його теж необхідно тренувати. Для нашого мозку корисно навчання, гри на свіжому повітрі, своєчасне харчування, міцний сон, подорожі в незвідані місця, заняття незнайомій діяльністю, ведення щоденників, малювання – нехай і не досконале поки ... кіно і танці нарешті ... і навіть сидіння за комп'ютером!
- З одним лише, але ... – погодився з ним Меркурій, - все повинно бути в розумних межах!
- Все вірно, поки ти віриш у свої сили, ти непереможний!
- А якщо ми думаємо,- втрутився у бесіду Віталій, - що не в змозі досягнути очікуваного результату, то, з часом, ця думка тільки зміцниться в нашій свідомості. А ось якщо нам замінити негативну думку, на фразу: - «У мене все вийде», то мозок сам почне підкидати можливості для реалізації нашої мети.
- У нас є можливість домогтися абсолютно всього. Головне - повірити. Ось цьому я і намагаюся навчити дітей, на наших заняттях. – погодився з ним Богдан. 
- Пам'ятаю, як на одне з наших занять в недільній школі, я приніс лук і стріли. Перш за все, я розповів дітям, як і коли виникли ці знаряддя полювання. А потім, ми пішли до парку, і діти почали влучати в мішені.
І не важливо хто як стріляв. Хтось краще – хтось гірше. Важливіше те, що всі були раді и щасливі…
По мені, навчання дітей у недільній школі при храмі - це перш за все, навчання дітей щирому ставленню, один до одного. Це навчання дітей, з повагою відноситися до праці іншої людини. Це вміння цінувати і свою і чиюсь працю…
Звичайно, як історик, я прагнув прищепити дітям любов до нашої землі, до рідного краю. До історії нашого минулого… Поєднуючи заняття як духовного напрямку, так і заняття гармонії з навколишнім світом. Проводячи різнобарвні уроки, аби діти навчалися граючись.
Ось чому, учні Недільної школи, катаючись на конях, не тільки піднімають собі настрій, а ще і познають, як Бог, Творець Неба і Землі, премудро і чарівно створив навколишній світ, який служить людині.
Або навчаючись азам гончарства і в цьому, моя щира подяка Росол Олені Анатоліївні, яка виготовляє традиційний український керамічний посуд... діти пізнають старовинні українські традиції, виготовлення глечиків. А потім, кожен з них, несе до дому глиняний горщик, власного виготовлення.
А одного разу, ми побували в селі Олексіївка, на майстер-класі з ковальства. 
Малеча переконалась на власному досвіді, що ковальство – нелегка справа, але, що може бути кращим, ніж отримати вироби, зроблений своїми власними руками!
Приємно, коли людей об’єднують добрі справи! На одинці, я не зміг би і крихітки всього зробити. Ось чому, я хочу сказати слова щирої вдячності Пилипової Галині Андріївні. Доброму янголу – охоронцю нашої школи. Вона завжди на свята одягне усіх діточок в український національний одяг. Обов’язково приготує усім дітям, якісь смаколики, бутерброди і пиріжки, якщо нас очікує довга поїздка… А ще, низький уклін, Миколі Климчуку з сестрою Валентиною, усім мешканцям нашого міста, хто допомагав нам в проведенні наших занять.
- Бажано, пане Богдане, щоб справжнє піклування про дітей, котрі цього потребують, стала доброю справою, для усіх мешканців Нікополя! 
- Саме так, Отче. І тоді, дорослішаючи, наші діти не підуть стояти за 200 гривень, з плакатом в підтримку невідомо кого… І не будуть знімати свою відповідальність, за весь той безлад, що коїться в нашій країні…
Так, так, якби ми раніш, більш уваги надавали вихованню юнаків та дівчат, то сьогодні, не було б кому, слухати бовдурів, які обіцяють - домовитися з Путіним. Не було б кому вірити, що і Крим з Донбасом самі повернуться, як в казці…
Тому що ті хлопці і дівчата, котрі, у перший раз підуть у цьому році на виборчі ділянки, з малече пам’ятали би, - якщо Україна хоче вижити, вона повинна стати, країною національної солідарності. Країною, громадяни якої - не працюють на ворога. Співаки якої - не гастролюють у окупантів. Політики якої - не мріють домовитися з ворогом.
- Є такий тест, посміхнувся Віталій, - я про нього згадав, коли бавився з онуком. Дитині дається картинка з двох кадрів. На одному хлопчик біжить, на іншому спіткнувся за лавку і падає.
Питання: - Хто винен?
У три роки, дитина тобі скаже, що винна лавка. У п'ять - що винен хлопчик, тому, що не дивився куди біжить.
Відбувається це тому, що в три роки, у хлопчика не розвинене критичне ставлення до себе. Він не може бути ні в чому винен. Ось чому і хлопчик, з яким він себе порівнює, теж не винен!
Дорослішаючи, хлопчик вчиться критично оцінювати свої вчинки. А потім він стає дорослим, - розсміявся Віталій, - і в усьому знову винна лавка ...
Ну а якщо серйозно ... Діти нас не підведуть, якщо сьогодні, ми самі не спіткнемося… Тому, поспішаймо робити добро!

Олег Ольгин


                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Ноябрь 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
 
 

 
Стала відома програма святкування ювіл ...
...
На Нікопольщині відбудеться святкуванн ...
...
Куда пойти в Никополе на выходных?
...
День Червоногригорівської об\'єднаної ...
...
Стало відомо, коли проведуть обласний ...
...
 
 
  • Администратор 19.12.2016
    Новорічні святкування (1) / 0
    Администратор-фото
    21 грудня вистав у КЗ "НКДЦ" не буде. За детальнішою інформацією звертайтесь по телефону -  5-15-86
  • DanielDob 04.11.2016
    Никопольская молодежь отм ... (1) / 0
    DanielDob-фото
    5:1 (1:0, 0:1, 4:0). (14-, 54 ), (50), (59) . 32- . , 5 ,
  • Black_Fox 19.05.2016
    Хортинг – казачьи традиц ... (1) / 5
    Black_Fox-фото
    Никопольчане - призеры турнира
  • Надія Ткаченко 02.02.2016
    Алина Николаева- реп (1) / 20
    Надія Ткаченко-фото
    Молодчинка, Алиночка! :) Горжусь своей ученицей!
  • Администратор 22.01.2016
    У Нікополі без вісті проп ... (1) / 0
    Администратор-фото
    Нікопольський відділ поліції висловлює глибоку вдячність усім небайдужим нікопольцям, які відгукнулися на оголошення щодо зниклої 21 січня дівчинки. Завдяки пильності громадян її вдалося знайти вже на наступний день.
  • Администратор 06.01.2016
    Чайка-Любовная лирика (1) / 0
    Администратор-фото
    3 января 2016-го внезапно остановилось сердце поэтессы Ларисы Крикуненко(Чайка). Эта смерть стала полной неожиданностью для близких, родных, друзей и знакомых Ларисы Николаевны, ведь она вела активную общественную жизнь, постоянно проводила творческие встречи, где читала свои волшебные стихи и исполняла песни под бандуру и гитару. Будучи на пен ...
  • Администратор 08.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Администратор-фото
    8 грудня 2015р. в обласній лікарні ім. Мечникова зупинилося сердце, ще одного нікопольського героя - Лацмана Анатолія Івановича.

  • Nadia 06.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    Всем спасибо за поддержку и помощь!!! Состояние папы немного ухудшилось из-за пневмонии, кома уже 16 дней((( Еще мой "Герой" получил медаль
  • Nadia 01.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    11 дней комы, н ...
  • Администратор 23.06.2015
    Нікополь зустрічав учасни ... (2) / 0
    Администратор-фото
    илья))),
    Вот ссылка на новости горисполкома,где есть репортаж о турнире.
    https://www.youtube.com/watch?v=IZFqcySUtQQ
 
 

 

 

 
 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2019