Мы в телеграм

Последние новости Никополя, Марганца, Покрова. Город Никополь, Марганец, Покров - на NikopolNews. Останні новини Нікополя, Покрова, Марганця. Нікополь, Покров, Марганец - на NikopolNews.

 
   
   
   
   
   
   
    
 
    
  
  
  
  
  
       

Вчителька

Дата публикации: 3-06-2020
Оля навчалась в двох школах: до восьмого класу у найкращий в місті, зразковій школі №1, а до випускного — у новозбудованій школі №3, що з’явилася прямо на подвір’ї її дому. Вона сама вговорила мамцю перевести її, бо намріяла, що новий клас, нові шкільні стіни і вчителі — це якась неперевершена пригода, інший світ і свіжий подих, словом, — повна райдужна свобода від одноманітності.

І ось завітна Ольчина мрія справдилась. Пурхаючи на крилах від щастя, вона летіла з букетом ромашок на святкове перше вересня. Її відчуття та емоції струменілися джерелом, нові однокласники були гарні й цікаві, нова школа — величезна, шумна і жива, а нові вчителі наче добрі і не погані, правда, окрім одного, як Оля зрозуміла потім.

Тамара Григорівна була дуже зла і нервова жінка. Її алгебра кожен раз розпочиналася з гарячкових, судомних випадів й обвинувачень класу в тому, що всі учні — чужі діти, яких вона, незрозуміло чому, має виховувати. І це в той самий час коли власних дітей вона не в змозі прогодувати на мізерну зарплату вчителя. Важкі її зриви завжди віднімали більшу частину занять і тривали всю першу чверть навчального року. А коли чверть наблизилась до завершення, то директор раптом дізнався, що всі діти в школі №3 як на підбір тупі. Ну ідійоти просто! Всі як один! Тоді по школі був об’явлений надзвичайний стан і по всіх класах терміново були проведені батьківські збори. І як вихід з надзвичайної ситуації, було безапеляційно проголошено сумісне рішення директора і Тамари Григорівни:

«Для всіх учнів школи №3, які вивчають математику, алгебру і геометрію
офіційно і примусово призначити обов’язкову вечірню продльонку.
Крапка».

Оля була збунтована і пригнічена. Продльонка — це після уроків ще повних три години суцільної алгебри, алгебри, алгебри. Оля міркувала і дивувалася: ну як таке могло статися, що вона, старанна учениця й улюблениця вчителів зразкової в місті школи №1, раптом, в єдину мить перетворилася на одного з тисячі «тупих ідійотів» зі школи №3 — тих, що не вміють скоротити алгебраїчну дріб, побудувати графік квадратичної функції і розв’язати ірраціональну нерівність чи логарифмічне рівняння? Що відбулося? Чому несподівано їй знадобилася додаткова продльонка? Вона замислилась над питанням і, раптом, згадала Софію Георгіївну, — талановиту, харизматичну і захоплену вчительку математики зі школи №1, яка за своєю натхненністю і своєю знадливістю була схожа на видатного вченого із Росії — Софью Ковалевську. Згадала як піднесено і цікаво вона розповідала їм про раціональні та ірраціональні алгебраїчні вирази, про лінійні нерівності з модулем, та як не було ані жодної секундочки, ані жодної хвилиночки коли б вчителька заговорила з ними про щось інше аніж про свою улюблену і божественну математику. Порівнявши все, Оля раптом усвідомила, як професійно, як відповідально Софія Георгіївна викладала їм шкільну програму. І лише тепер зрозуміла яку величезну зробила помилку. Сама зробила! І від жалю й гіркоти засумувала за школою №1.

Настав день клятої продльонки, але Оля зовсім не мала бажання туди йти і тому на уроці уважно-преуважно слухала Тамару Григорівну, не упускаючи ані жодного її слова, ані жодного її жесту і намагаючись зрозуміти весь матеріал повністю. Але знання давалися важко і багато лишилось питань. І тому у вечорі вона сумна і невпевнена прийшла на заняття. А там вже у повному складі зібрався весь клас. Оля тихесенько сіла за парту і почалися вчення.

На початку всі мовчки слухали докори вчительки про те, що продльонка, як додаткове репетиторство учням, їй не оплачується, бо не передбачена в навчальному навантаженні, і що створили її лише по школі № 3, з причини крайньої їх тупості, і що в той час як власні діти вчительки сидять вдома без нагляду, вона за якесь незрозуміле «спасібо» навчає чужих недоумків. Оля слухала це і думала: та й дійсно, морально-психологічна атмосфера постійних істерик вчителя в класі і школі, щось зовсім не схожа на атмосферу здорову. А коли моральні тортури завершилися, Тамара Григорівна врешті згадала про алгебру. Грізним поглядом оглянула клас, зібралася із думками і в другий раз приступила до роз’яснень ранкового уроку. І тут відбулося диво-дивне. Раптом … … О-о! Як ясно … О-о, як логічно, як гармонійно і зрозуміло вона почала викладати теорію алгебри! О! Яке дивне перетворення вчителя! О, чудо-чудне! Благословення! Оля відчула приголомшення і їй здалося на мить, що Тамара Григорівна раптом стала схожою на зразкового математика Софію Георгіївну зі школи №1. І тут вона второпала весь фокус-покус продльонки і меркантильне бажання вчительки — справжню причину надзвичайного стану по школі №3. Але ані трохи не засмутилася, бо була абсолютно впевнена, що особисто її це вчительське бажання не торкнеться і жодним чином, бо Оля ж ніколи, бо Оля ж ніколи-ніколи-ніколи не мала проблем із навчанням. Слухаючи ясно-зрозумілі роз’яснення, вона у дві секунди второпала весь урок і знайшла всі відповіді на свої питання. А за кілька хвилин вже вирішила задачу на екстремум, знайшла невизначений інтеграл функції і розв’язала симетричну систему рівнянь. Першою здала зошит на перевірку, отримала оцінку відмінно і весело побігла додому. А в вечорі безтурботно розказала своїй мамі, що нічого страшного в тій продльонці немає і що навіть краще коли слухаєш матеріал вдруге.

Вранці Оля знову уважно-преуважно слухала Тамару Григорівну і, напрігши розум, намагалася осягнути весь урок з першого разу, але в неї знову нічого не вийшло. І у вечорі все повторилося: моральні приниження учнів, ясно-зрозумілі роз’яснення алгебри, правильні рішення завдань і перевірка зошиту. Але тільки тепер їй поставили нижчу оцінку — четвірку, мотивуючи тим, що сьогодні вона витратила більше хвилин на розв’язання задач.

Наступний день теж не став виключенням, Оля знову прийшла на продльонку і стріла під аудиторією чималеньку чергу батьків більшості своїх однокласників. Вони тихесенько про щось шепотіли, несміливо виглядали з-за дверей Тамару Григорівну, і кожен тримав або невеличкий красивий пакетик, або повно набиту торбинку. А вчителька, явно бачачи їх, демонстративно до них не виходила, бо із важно-преважним виглядом заповнювала класний журнал. Оля увійшла в аудиторію, усілася за парту і, мовчки, як всі чекала. Час спливав і спливав, а Тамара Григорівна і не думала розпочинати заняття. Нудячись, учні почали спілкуватися, й створився невеличкий гул. І тут як грім прогримів крик вчительки: — Не заважайте мені працювати! За яке таке «спасібо» я повинна губити свій час і надавати вам репетиторство? Я власних дітей залишила без нагляду, а з вами повинна сидіти. За яке «спасібо», питаю у вас?

І в цю саму мить відчинилися двері і з’явилася зграйка батьків з винувато-наляканими очима.

— Тамаро Григорівно, а ми як раз з приводу цих питань. Приймете? Можна?

Тамара Григорівна, тримаючи грізність і зверхність погляду, повела їх в хімічну лабораторію, яка була поряд, і, увійшовши із ними туди, глухо-наглухо зачинила двері. А вже через пів години всі вивалились звідти пусті і вдоволені, — вже без торб і пакетиків і радісно сміючись. Кожен з батьків підморгував власній дитині, мов «дивись тут, слухай Тамару Григорівну», винувато прихилявся, прощаючись до вчительки, і виходив. Врешті вони розійшлись, а в класі знову почалася продльонка. Як і завжди Оля вислухала роз’яснення, швидко вирішила всі завдання і пішла здавати зошит на перевірку. Але сьогодні Тамара Григорівна проголосила їй «червоне стоп».

— Нєвская! Поки не завершу свої власні справи, перевіряти твій зошит не стану. Тому сядь і чекай коли буду вільна.

Оля обурилася, але вернулась за парту і мовчки чекала сорок хвилин. А коли вчителька звільнилася, знову з’явилась до неї зі своїм зошитом. Але Тамара Григорівна знову вибухнула емоцією і грубо принизила її перед всім класом: — Нєвская! Тобі потрібні спеціальні роз’яснення? То ж слухай. У мене регламент: з початку я всім розказую матеріал, потім допомагаю тим учням, чиї батьки піклуються про знання своїх дітей, і лише потім перевіряю правильність рішень завдань. Тому сядь і чекай. Сьогодні твій зошит перевірю останнім.

В класі почулося єхидне хіхікання трійочників. Оля залилася краскою. Їй кортіло встати і вийти з аудиторії, чи грубо відповісти вчительці. Але вона пам’ятала, що мати їй в будь-якому разі забороняє проявляти гонор відносно до старших. В такій ситуації це було і несправедливо, і безглуздо, але Оля мужньо витримала образу. А з Тамарою Григорівною відбулася дивна переміна: вона раптом мухою закружляла навколо тих учнів, чиї батьки подарували їй торби. Люб’язно нахвалювала їх, гладила по голівці, всміхалася їм. А коли зрозуміла, що з окремими діло вкрай туго, почала роздратовано скалити рота. А потім і зовсім на них визвірилась: — Для декого з вас візити батьків будуть частими.

О п’ятій вечора всі розійшлись. Оля, надута як сич, зирилася у підлогу і мовчки сиділа за партою. А Тамара Григорівна, зла як Яга, заповнювала Журнал відвідувань продльонки батьками та учнями і мовчки сиділа за вчительським столом. Врешті о пів шостого вона вицідила: — Нєвская, давай зошит.

Оля підійшла, віддала зошит і відвернулася до вікна. Долаючи злість, вчителька вимовила: — Прийдеш додому і скажеш матері, що репетиторство коштує плати. Продльонка — це додаткові заняття з вами.

Та переказувати нічого не довелось. В цю мить схвильована мати вже й сама прибігла до школи розшукувати свою доньку. І відбулася конкретна розмова дорослих по суті із запитаннями мами до Олі відносно бачення нею справжнього змісту уроків і репетиторства. Після тих переговорів Ольга Нєвська й жодного разу не з’явилася до так званого «вчителя», бо вчителем Тамару Григорівну вона більше ніколи не вважала.

Лунав останній прощальний дзвоник. Свято потопало в білих дівочих бантах, рожево-голубих повітряних кульках та червоних стрічках із золотими написами «Випускник школи». Всі були радісні, щасливі, усміхнені, та обговорювали як святкуватимуть цю першу головну подію життя. І лише Оля відреченим, спокійним поглядом дивилася на заключну промову директора, на останні удари шкільного дзвоника, на обличчя своїх однокласників і … Вона згадувала як дехто з цих учнів все свідоме шкільне життя ледве-ледве навчався на трійки, але … Але сьогодні в їх атестатах, в графі «алгебра» виблискували «тверді» проплачені четвірки. Оля знову і знову вдивлялась у свій атестат, але … Але в ньому знову і знову, незмінно майоріла жирно-крива, принципова трійка.

Сьогодні, на самому порозі в доросле життя, на основному святі випуску у самостійність, вся гордість і перший головний документ життя Ольги Нєвської були назавжди брутально спаплюжені.





Читайте також: 
Звездный Принц

                                                

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
         
 
«    Август 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 
 
 

 
Никопольские артисты выступят в Днепре
...
Художник Констянтин Поддубко запрошує ...
...
В Энергодаре пройдет Чемпионат Украины ...
...
Куда пойти в Никополе на выходных
...
Не пропусти! В Никополе открывается ав ...
...
 
 
  • Администратор 19.12.2016
    Новорічні святкування (1) / 0
    Администратор-фото
    21 грудня вистав у КЗ "НКДЦ" не буде. За детальнішою інформацією звертайтесь по телефону -  5-15-86
  • DanielDob 04.11.2016
    Никопольская молодежь отм ... (1) / 0
    DanielDob-фото
    5:1 (1:0, 0:1, 4:0). (14-, 54 ), (50), (59) . 32- . , 5 ,
  • Black_Fox 19.05.2016
    Хортинг – казачьи традиц ... (1) / 5
    Black_Fox-фото
    Никопольчане - призеры турнира
  • Надія Ткаченко 02.02.2016
    Алина Николаева- реп (1) / 20
    Надія Ткаченко-фото
    Молодчинка, Алиночка! :) Горжусь своей ученицей!
  • Администратор 22.01.2016
    У Нікополі без вісті проп ... (1) / 0
    Администратор-фото
    Нікопольський відділ поліції висловлює глибоку вдячність усім небайдужим нікопольцям, які відгукнулися на оголошення щодо зниклої 21 січня дівчинки. Завдяки пильності громадян її вдалося знайти вже на наступний день.
  • Администратор 06.01.2016
    Чайка-Любовная лирика (1) / 0
    Администратор-фото
    3 января 2016-го внезапно остановилось сердце поэтессы Ларисы Крикуненко(Чайка). Эта смерть стала полной неожиданностью для близких, родных, друзей и знакомых Ларисы Николаевны, ведь она вела активную общественную жизнь, постоянно проводила творческие встречи, где читала свои волшебные стихи и исполняла песни под бандуру и гитару. Будучи на пен ...
  • Администратор 08.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Администратор-фото
    8 грудня 2015р. в обласній лікарні ім. Мечникова зупинилося сердце, ще одного нікопольського героя - Лацмана Анатолія Івановича.

  • Nadia 06.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    Всем спасибо за поддержку и помощь!!! Состояние папы немного ухудшилось из-за пневмонии, кома уже 16 дней((( Еще мой "Герой" получил медаль
  • Nadia 01.12.2015
    Допоможіть врятувати житт ... (3) / 0
    Nadia-фото
    11 дней комы, н ...
  • Администратор 23.06.2015
    Нікополь зустрічав учасни ... (2) / 0
    Администратор-фото
    илья))),
    Вот ссылка на новости горисполкома,где есть репортаж о турнире.
    https://www.youtube.com/watch?v=IZFqcySUtQQ
 
 

 

 

 
 
Все права защищены © Никополь ART 2009-2019